ВІЛЬНОЛЮ́БСТВО, а, с. Властивість за знач. вільнолю́бний. Життя в оточенні селянської бідноти, передова художня література розвивають у допитливого юнака [А. Тесленка] вільнолюбство, критичне ставлення до релігії (Іст. укр. літ., І, 1954, 697).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 675.