ВІЛЬНОДУ́МСТВУВАТИ, ую, уєш, недок., рідко. Виявляти вільнодумство. Він [поміщик-ліберал] читає "Кобзар" Шевченка, вільнодумствує.. і удає з себе гуманіста в ставленні до наймитів (Іст. укр. літ., І, 1954, 403); Франко вільнодумствує, не визнає ні світської, ні духовної влади (Кол., Терен.., 1959, 270).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 675.