ВІЛЬНОДУ́МНІСТЬ, ності, ж. Властивість за знач. вільноду́мний. Молодий бесідник підніс у своїй промові найбільше вільнодумність Шевченка (Мак., Вибр., 1954, 58).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 675.