ВІКОПО́МНИЙ, а, е, книжн. Якого пам’ятатимуть віками; незабутній. В дні вікопомного повстання Проти розбещених панів Зросло народів двох братання (Рильський, II, 1956, 312); 9 травня — вікопомний день Перемоги (Літ. газ., 9.V 1961, 2).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 672.

Вікопомний, а, е. Незабвенный, достопамятный.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 237.