ВІЙТІ́ВСТВО, а, с., заст. Посада війта. [Олекса:] Отеє нещасне війтівство йому [Рябині] голову закрутило (Фр., IX, 1952, 36); Це часто буває з селянами, що від хліборобства переходять на роботи, не зв’язані з фізичною працею: на крамарство, візникування чи.. на війтівство (Гжицький, У світ.., 1960, 6).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 670.