ВІЙТУВА́ННЯ, я, с., заст. Перебування на посаді війта. Багатій Прокіп Рябина [герой п’єси І. Франка] за п’ятнадцять років війтування збив чималий капітал (Іст. укр. літ., І, 1954, 558).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 670.