ВІЙ ¹, во́я, ч. Жмуток хворосту або верболозу для заплітання тину, кошика тощо. Пліт маєш городити на сім воїв (Сл. Гр.).

ВІЙ², ві́я, ч., заст. Міфічна істота з повіками до землі.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 669.

Вій, воя, м. Жмутъ хворосту при заплетаніи плетня. Мнж. 177. Полоса плетня (въ длину). Пліт маєш городити на сім воїв. Вх. Зн. 7. Ум. Війок. Мнж. 177.

Вій, вія, м. Миѳическое существо съ вѣками до земли.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 236.

Вій — у народних повір’ях — мі­фічна істота (найстрашніший і найсильніший представник злої сили) з повіками до землі; живе під землею, призначений сатаною ке­рувати чортами; головний пер­сонаж повісті «Вій» М. Гоголя: «Ввесь він був у чорній землі. Жилистим міцним корінням видава­лися його вкриті землею руки і но­ги. Важко ступав він, щохвилі спо­тикаючись. Довгі повіки були опу­щені до самої землі».

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 93.