ВІ́ДЬМИН, а, е, заст. Належний відьмі. Усі люди любили її старшенького, тільки один Корнюша Безбородько в’ївся в нього, неначе відьмине помело в живе дерево (Стельмах, Хліб.., 1959, 528).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 667.

Відьмин, на, не. Вѣдьминъ, принадлежащій вѣдьмѣ. відьмине зілля. Раст. Cirsium arvense Scop = Осот. ЗЮЗО. І. 118.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 235.