ВІДЬМА́ЦЬКИЙ, а, е, заст. Прикм. до відьма́к. [Галина:] Всяк обминає цю відьмацьку хату… (Стар., Вибр., 1959, 233).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 667.