ВІДЩІПА́ТИСЯ, а́ється, недок., ВІДЩЕПНУ́ТИСЯ, е́пнеться, док. Відчинятися (про защепнуті двері, хвіртку тощо). — Та відщепни ж двері! — Коли ж не відщіпаються — защіпка туго (Сл. Гр.).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 666.

Відщіпатися, паюся, єшся, сов. в. відщепнутися, нуся, нешся, гл. Отмыкаться, отомкнуться (о двери, запертой на крючекъ). Та відщепни ж двері! — Коли ж не відщіпаються — защіпка туго. Зміев. у.

2) = Відщеплятися, відщепитися. Моя дитиночко, моя й щипочко, моя щипочка одщепнулася. Мил. 211.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 235.