ВІДЩЕ́П, у, ч., архл. Уламок кам’яної породи, відбитий рукою людини. В результаті дальшої обробки з відщепів і пластин виготовляли.. гостроконечники і скребла (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 14).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 666.