ВІДШПИ́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВІДШПИЛИ́ТИ, илю́, и́лиш, док., перех. Відколювати, відкріпляти що-небудь зашпилене, пришпилене. Я наблизився до дошки, відшпилив наказ (Збан., Малин. дзвін, 1958, 217).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 665.

Відшпилювати, люю, єш, сов. в. відшпилити, лю, лиш, гл. Отшпиливать, отшпилить, отколоть приколотое (булавкой и пр.).

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 235.