ВІДШЕПНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., розм. Шепнути у відповідь. — Хто се так втікає, аж задер пола? — спитав шепотом один арештант другого. — Се Демко Довбущук, — відшепнув другий (Фр., VIII, 1952, 254); — Не знаю, не виджу, — відшепнув я матері (Коб., III, 1956, 108).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 663.