ВІДЧІ́П, че́па, ч. Кільце для відчіплювання рибальського гачка. Відчіп — це свинцеве кільце, прив’язане до міцної нитки (Гурток "Умілі руки..", 1955, 173). На відче́пі — осторонь. Хоч які широкі зв’язки з світом мали ці люди, але вони жили якось на відчепі, ніби на далекому острівці (Ле, Право.., 1957, 230); Хата, яку так і не встиг добудувати Антон Кужель, стояла на відчепі, під самим сосновим гайком (Панч, І, 1956, 226).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 661.