ВІДЧИ́ТУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ВІДЧИТА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, док., розм., рідко. Те саме, що звітува́ти. — Я ключів [від засіків] не давав.., бо це зерно колгоспне і за нього треба відчитуватися (Тют., Вир, 1964, 378); Це починався справжній іспит.., треба зараз було відчитатись йому (Собко, Зор. крила, 1950, 347).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 661.