ВІДЧЕ́ПЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до відчепи́ти; // у знач. прикм. Їхній одчеплений вагон довго возили, переводили на різні колії (Кач., II, 1958, 350); Сава Петрович.. на відчепленому паровозі помчав уперед (Донч., VI, 1957, 177),

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 660.