ВІДХІДНИКО́ВИЙ, а, е, анат. Прикм. до відхі́дник². На передньому кінці, яким черв’ як розсуває частинки грунту, є ротовий отвір, на протилежному — відхідниковий (Зоол., 1957, 19).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 655.