ВІДХЛА́НЬ, і, ж., рідко. Те саме. що безо́дня; провалля. Узенька дорога.. гинула в мрачній [темній] одхлані густого бору (Фр., VIII, 1952, 257); * У порівн. І тиша, як відхлань, роззявила рота (Дмит., Присяга.., 1937, 121).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 655.