ВІДХИТНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., перех., розм. Хитнувши, перемістити назад чи в бік від кого-, чого-небудь; відштовхнути; // безос. — А чи ви, дівчино, не Оксана? — Дівчину аж назад одхитнуло (Вас., І, 1959, 231).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 654.

Відхитнути, ну, неш, гл. Отшатнуться. Мов опалив її своїм поглядом, аж одхитнулась. МВ. І. 155. Хотів би він одхитнутись од неї, так вона такеньки пригорнулась, біднесенька, що слова гіркого уста не вимовили. (О. 1862. І. 75)

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 232.