ВІДХВА́ЛЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., діал. Нахвалятися. Цей не дав йому яблука та ще, як той став від хвилюватись, злаяв катом (Свидн., Люборацькі, 1955, 114).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 654.

Відхвалюватися, лююся, єшся, гл. Грозиться. См. Нахвалятися. Св. Л. 165.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 232.