ВІДХА́РКУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ВІДХА́РКАТИСЯ, аюся, аєшся, док. Харкаючи, звільняти горло, легені від чогось зайвого. — Якась колюча погань: хрюкає і відхаркується (Стельмах, Хліб.., 1959, 60); — Що це? Злякалась? Хіба страшний? — сказав хрипко Опанас, хотів засміятись, та закашлявся й плюнув, одхаркавшись (Григ., Вибр., 1959, 129).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 653.