ВІДХАРАМА́РКАТИ, аю, аєш, док., перех., зневажл. Швидко й невиразно прочитати, розповісти що-небудь. Піп щось відхарамаркав, та ніхто не розібрав (Сл. Гр.).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 653.

Відхарамаркати, каю, єш, гл. Быстро и невнятно прочесть. Піп щось відхарамаркав, та ніхто не розібрав.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 232.