ВІДУСІ́ЛЬ, присл. Те саме, що звідусі́ль. З усіх місць, та аж із Водолаги, аж туди чутка про Галочку прийшла, відусіль засилали старостів (Кв.-Осн., II, 1956, 313); Бурно встали хвилі. Відусіль течуть… (Граб., І, 1959, 85).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 653.

Відусіль, відусіля, нар. Отовсюду со всѣхъ сторонъ. Біда відусіля преться. Ном. № 2225.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 232.