ВІДТРЕМБІТА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. і неперех. 1. Закінчити, перестати трембітати. Одтрембітали своє трембіти (Коцюб., II, 1955, 331).

2. Закінчити грати на трембіті. Вже всі вівчарі відтрембітали, як звичай велить, й треба спускатися з полонини (Чендей, Поєдинок, 1962, 66).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 651.