ВІДТО́ЧУВАТИСЯ, ується, недок., ВІДТОЧИ́ТИСЯ, о́читься, док. 1. Ставати дуже гострим унаслідок точіння. Відточився ніж.

2. перен. Вдосконалюватися, набувати завершеності; відшліфовуватися. Відточується акторська майстерність.

3. тільки недок. Пас. до відто́чувати.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 651.