ВІДТО́ПТАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до відтопта́ти; // у знач. прикм. Задихана, з відтоптаними ногами, Оля застигла край прилавка (Юхвід, Оля, 1959, 191).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 650.