ВІДТО́ПЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВІДТОПИ́ТИ, оплю́, о́пиш; мн. відто́плять; док. І. перех. Нагріваючи, відокремлювати одну речовину від іншої (сир і т. ін.). — Ряба дає три дійниці на день, а як одтопиш — одна сироватка (Рудь, Гомін.., 1959, 15).

2. тільки док., неперех. Закінчити, перестати топити.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 650.

Відтоплювати, люю, єш, сов. в. відтопити, плю, пиш, гл.

1) Отогрѣвать, отогрѣть въ печи сметану, простоквашу, чтобы сыворотка отдѣлилась. Відтопила сиру глечик. Харьк.

2) Отваривать, отварить. А забудьків одтопивши, підмостить напиться, то й не стане за ледащо любочка нудиться. Мкр. Н. 5.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 231.