ВІДТИСКА́ТИ див. відти́скувати.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 649.

Відтискати, каю, єш, сов. в. відтиснути, ну, неш, гл.

1) Отдавливать, отдавить.

2) Отодвинуть, оттиснуть. Пручались цікаві, щоб ближче, — їх знов одтискали далі. МВ. (О. 1862. І. 101). Молодиць і дівчат одтиснули далі. МВ. (О. 1862. І. 101).

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 231.