ВІДТЕРПІ́ТИСЯ, плюся, пишся; мн. відте́рпляться; док., діал. Відбутися терпінням. Мовчала-мовчала, хотіла відтерпітись… так ще не родивсь той чоловік, щоб утерпів під різками! (Кв.-Осн., II, 1956, 187).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 648.

Відтерпітися, плюся, пишся, гл. Натерпѣться.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 231.