ВІДТВО́РЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до відтвори́ти. Багатогранно відтворений образ Шевченка в українській радянській поезії (Рад. літ-во, 11, 1949, 74); // відтво́рено, безос. присудк. сл. В оповіданні [Марка Вовчка] "Два сини".. реалістично відтворено картини безправного становища кріпаків (Укр. літ., 8, 1957, 235).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 647.