ВІДТА́ЛЬ, і, ж., діал. Відлига. По надвір’ю, в усі піддашки, В лиштви, ринви, в граніт і сталь Забиває перлові цвяшки Голубиним крилом відталь (Вирган, Квіт. береги, 1950, 76).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 647.

Відталь, лі, ж. Время, когда снѣгъ весною таетъ.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 231.