ВІДТА́ЛИЙ, а, е. Який розморозився під дією тепла. І босі діти по землі відталій Рожевими п’ятками миготять (Вирган, Квіт. береги, 1950, 11); Коли починається полярний день, у відталих калюжах з’являються ледве помітні водорості (Фіз. геогр., 5, 1956, 122); // Який звільнився від снігу або льоду під дією тепла. Цікаві веселі лиця поприпадали до відталих вікон (Горд., Чужу ниву.., 1939, 65).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 647.