ВІДСУРМИ́ТИ, млю́, ми́ш; мн. відсурмля́ть; док., перех. і неперех. Закінчити, перестати сурмити. Відсурмити зорю; * Образно. Відсурмив журавлиними ключами у високому небі квітень. Відшумів весняними водами, щедро засіваючи по землі квіти, трави й золоті зерна (Літ. Укр., 30.IV 1965, 1).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 646.