ВІДСТЬОБА́ТИ¹, а́ю, а́єш, док., перех. Те саме, що відшмага́ти. * Образно. Поет [П. Тичина], який ще недавно так віртуозно передавав найніжнішими словами дзвін лісових дзвіночків, тепер міг нещадно відстьобати противника, вільно і впевнено вживав лексично-стилістичні засоби політичного трибуна, публіциста, сатирика (Поезія.., 1956, 129).

ВІДСТЬОБА́ТИ², а́ю, а́єш, док., перех., рідко. Прошити спеціальним швом; простьобати.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 645.