ВІДСПІ́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДСПІВА́ТИ, а́ю, а́єш, док. 1. тільки док., перех. і неперех. Закінчити, припинити спів; проспівати. Вже ж над ними й "со святими" Дяки одспівали! (Г.-Арт., Байки.., 1958, 164); — Та простота і ревність, з якою ви відспівали отсю пісню, — се.. виплив теплого… гарячого чуття (Фр., III, 1950, 407); Вже одспівали солов’ї, Вже падають каштани (Нагн., Вибр., 1957, 241).

2. тільки недок., неперех. Відповідати кому-небудь співом. А я їй одспівую, жартуючи, бач (Сл. Гр.); * Образно. Ти [радянський люд] заспіваєш — і світи Відспівують безкраї; Промовиш слово правди ти — Мільйон відповідає (Рильський, І, 1956, 348).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 640.

Відспівувати, вую, єш, сов. в. відспіва́ти, ва́ю, єш, гл.

1) Отвѣчать, отвѣтить пѣніемъ. А я їй одспівую, жартуючи, бач. Левиц. І. 112.

2) Кончать, кончить пѣть; пропѣть. А чом же ти не співаєш? — Я вже одспівала. Шевч. Нехай молодчі співають, я вже своє одспівав. Левиц. Пов. 231. Молебень завтра рано одспіваю. Мкр. Н. 14.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 229.