ВІДСВІ́ЖЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до відсвіжи́ти. Буря минула, не наробивши великої шкоди, тільки все, відсвіжене по довгій спеці, зеленілося (Фр., І, 1955, 266); Бійці, відсвіжені купанням і відпочинком, тепер ішли значно веселіше (Собко, Кавказ, 1946, 24); // у знач. прикм. Вона [Раїса] засипала з одсвіженим теплим тілом (Коцюб., I, 1955, 325).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 635.