ВІДСАЛЮТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док. 1. Док. до салютува́ти; просалютувати. Він [командир] вискочив із вагона й мовчки одсалютував у повітря одним пострілом (Ю. Янов., І, 1958, 112).

2. розм. Привітати когось певним жестом, знаком. Дівчинка одним стрибком опинилась в першій лаві дітей, усміхнулась їм як давнім друзям і одсалютувала, як годиться (Ів., Вел. очі, 1956, 22).

3. Закінчити, перестати салютувати. Солдати відсалютували.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 634.