ВІДСА́ДОК, дка, ч. Частина куща, кореневища і т. ін., відокремлена для самостійного проростання. Чорну смородину і порічки розмножують головним чином здерев’янілими живцями та відсадками (Колг. енц., II, 1956, 526).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 634.