ВІДРЯ́ДЖЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до відряди́ти 1. В район Унечі, де формувалась Перша Українська радянська дивізія, і був відряджений Микола Щорс (Скл., Легенд. начдив, 1957, 38); Десятки гірників учаться заочно або відряджені на різні курси (Рад. Укр., 31.VIII 1952, 3).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 634.