ВІДРО́ДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДРОДИ́ТИ, оджу́, о́диш, док., перех. 1. Відновлювати те, що перебуває в стані занепаду або припинило існування; відбудовувати зруйноване. Ми, не шкодуючи сил, далі відроджуватимемо наш прекрасний.. Київ (Рад. Укр., 6.XI 1948, 3); Володимир Ілліч [Ленін] довго розмовляв з порцелянниками Баранівки, розпитував, як вони живуть, як працюють, як відроджують старий завод (Вол., Дні.., 1958, 27).
2. перен. Відновлювати в пам’яті забуте, минуле і т. ін. [Антей:] Ти все-таки піти на сцену хочеш?.. Може, справді ти можеш відродити для Корінфа святую таємницю Діоніса (Л. Укр., III, 1952, 444); Яків Македон.. одразу зрозумів цей холодний, підступний намір буржуйки відродити в його серці минуле (Шиян, Гроза.., 1956, 356).
3. перен. Повертати до нормального стану, надавати сил, бадьорості після душевного занепаду, переживань і т. ін. — Бабусечко моя, матінко! Дякую вам з душі, з серця! Аж світ мені піднявся вгору! Одродили ви мене (Вовчок, І, 1955, 116); // Пробудити, пожвавити. Шевченко вірив.. у невичерпні духовні можливості і силу народну, які треба тільки пробудити, покликати до життя, відродити і зрушити (Вітч., 3, 1961, 131).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 632.