ВІДРО́БОК, бку, ч. Те саме, що відробі́ток. За гроші не наймає пан поля, а все на відробок (Сл. Гр.); — Добре то їм говорити, коли ж моє все йде на відробок (Л. Укр., III, 1952, 642).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 632.

Відробок, бку, м. Отработокъ. За гроші не наймає пан поля, а все на відробок. Литин. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 227.