ВІДРО́БЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до відроби́ти 1; // у знач. прикм. Одержаний шляхом відробітку. Так і зібрала [Катерина] кілька фунтів [пшениці], перемішала з відробленою та й знову посіяла восени на щастя (Стельмах, Хліб.., 1959, 302).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 631.