ВІДРАХУВА́ННЯ, я, с. 1. тільки одн. Дія за знач. відрахува́ти. З глибини народу.. до партії ринув потік заяв про добровільне відрахування своїх заощаджень на літаки й танкові колони (Тич., ІІІ, 1957, 278).

2. Відрахована сума. В окремих колгоспах відрахування у неподільні фонди становили 1-1,5 мільйона карбованців (Колг. Укр., 4, 1953, 7).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 627.