ВІДРА́ДІСНО, рідко. Присл. до відра́дісний. — Спасибі! — відмовив одрадісно він (Стар., Поет. тв., 1958, 225); // у знач. присудк. сл. Що задумав, все йому можна, все йому відрадісно, все втішно (Вовчок, I, 1955, 183).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 626.

Відрадісно нар. Отрадно; радостно, весело. Що то молоді літа золоті людям! Що задумав, все йому можна, все йому відрадісно, все втішно. МВ. ІІ. 79.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 226.