ВІДПУ́ЩЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до відпусти́ти 1-4, 6-10. Ешелон скрипнув усіма автоматично відпущеними гальмами і рушив (Ле, Опов. та нариси, 1950, 143); Пізніше я взнав, шо вліпили в ту арку Відпущені кошти для бані і парку (С. Ол., Вибр., 1959, 270); Вогнем обпалило відпущений вус… (Нех., Хто сіє вітер, 1959, 330); Для створення загальної теорії процесів відпускання важливу роль відіграли зроблені Г. В. Курдюмовим дослідження стану вуглецю у відпущеній сталі (Розв. науки в УРСР… 1957, 440); // відпу́щено, безос. присудк. сл.* Образно. Три дари відпущено було Шевченкові щедрою природою: дар співця,дар художника, дар письменника (Рильський, III, 1956, 244).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 626.