Про УКРЛІТ.ORG

відпуст

ВІ́ДПУСТ, у, ч., церк. 1. Молитва, якою відпускаються гріхи. О. Яким тільки що відпуст прочитав (Свидн., Люборацькі, 1955, 132).

2. Місцевий церковний обряд, під час якого масово відпускаються гріхи. Вона погодилась з Настею, навіть обіцяла піти після жнив на відпуст відмолювати. гріхи свої й доччині (Коцюб., I, 1955, 57); * У порівн. Ось ідуть вони [звірі] юрбами, Мов на відпуст з корогвами (Фр., XII, 1953, 7).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 625.

Відпуст, ту, м. Отпущеніе грѣховъ, разрѣшеніе. Хто дурневі вибачить, має сто днів відпусту. Ном. № 6212. На відпуст ходити. Ходить на богомолье. З дитиною на відпуст, а з лихою долею на весілля. Ном. № 8109.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 225.

вгору