ВІДПРЯДА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВІДПРЯ́СТИ, яду́, яде́ш, док., перех. Прядінням відробляти борг. — Як же мені, сестро, такій бути, Чуже діло роблячи, Чужі мотки одпрядаючи? (Чуб., V, 1874, 917); Усе людям одробляю. Чи відпрядаю вовну, чи коноплі, всячину, тільки за їжу (Барв., Опов.., 1902, 268). ВІДПРЯ́ЖЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до відпрягти́.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 624.

Відпрядати, даю, єш, сов. в. відпрясти, пряду, деш, гл. Прясть въ отплату за что, отрабатывать, отработать пряденіемъ. Сестро моя, сестро, де ти чого брала? Чи ти одшивала, чи ти одпрядала? Грин. ІІІ. 399. Хто мені буде чужі мітки одпрядать? Мил. 219.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 225.