ВІДПРАВЛЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, недок., ВІДПРА́ВИТИСЯ, влюся, вишся; мн. відпра́вляться; док. 1. Вирушати в дорогу; відходити, від’їжджати і т. ін. І зараз з військом одправляйтесь (Котл., І, 1952, 288); Літак відправляється о п’ятій дня (Минко, Намасте.., 1957, 4); — Ще нині відправлюся від свого господаря.., — сказав Іван (Фр., III, 1950, 143).
2. тільки недок. Пас. до відправля́ти 1, 4. Щодня з Сімферополя в усі кінці Радянського Союзу відправляються сотні посилок з кримськими фруктами (Рад. Укр., 19.XI 1949, 1); Служба божа, особливо у відпустові дні, відправлялась тут при вишуканій обстановці (Вільде, Сестри.., 1958, 46).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 623.