ВІДПОВІЩА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВІДПОВІСТИ́ТИ, іщу́, істи́ш, док., заст. Розповідати, повідомляти. Увійшла, та й стою сама не при собі. Чую, що стара за мене одповіщає (Вовчок, І, 1955, 10).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 621.

Відповіщати, щаю, єш, сов. в. відповістити, щу, стиш, гл. Разсказывать, разсказать. Чую, що стара за мене одповіщає. МВ. І. 17. Люде всі як раз нам і відповістили. Федьк. Як почала вона говорити, то і за себе все сказала, і за нас одповістила. МВ. І. 75.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 224.