ВІДПАСА́ТИ, а́ю, а́єш і рідко ВІДПА́СУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДПА́СТИ, су́, се́ш, док. 1. перех. Те саме, що випаса́ти 1.
2. перех., перен., фам., зневажл. Добре харчуючись, відрощувати живіт, підборіддя тощо. Я собі живіт кругленький вже відпас (Л. Укр., IV, 1954, 201); — Бачила, яку пику та воло відпасла? (Вирган, В розп. літа, 1959, 271).
3. неперех. Пасінням відробляти за що-небудь. Ми їм перше пасли, а вони нам нехай відпасають (Сл. Гр.).
4. тільки док., перех. Пропасти певний час. Одпас день (Сл. Гр.).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 616.